the Castle of Giant Despair

Listening to a morning sermon from Renewing your Mind from Ligonier, they discuss the algological book by John Bunyan, “a Pilgrims Progress”, this was a favorite of mine as a kid, my mom had this large book which was completely illustrated with accompanying pictures for each section of text. I am really curious about the Pilgrims Regress by CS Lewis.

What was most striking to me about this particular passage of the book is that Christian and Hopeful were both have feelings of suicide, or encouraged by the devil himself.

I don’t think a day went by in my earliest stages of life where I didn’t have a healthy rational to suicide. I felt trapped and stuck if not an option. I am not sure how I let this kind of cowardice and ultimately fear, settle and fester within myself.

It was not until my later 30s and now stages of 40, that I have completely snipped out the rational to suicide. And I believe when that part of me exited is when God could finally come into and help me. Albeit I still do have harboring things that deny me complete surrender. And I pray God continue to do a work to get my complete and total reliance.

If you’ve read this far, I would really appreciate that if you take a moment and realize that I am no different than a lot of other people. And that whether you accept or deny the bible and Christ’s teachings, that the road of life includes a great deal of adversity and suffering.

I just think that when you call yourself a Christian that others around you instantly place you on this pedestal, and they are sitting around like a mocking choir just waiting to see you fall. Now maybe this is the devil, and I am giving others a negative reflection. Whatever the case, while walking and trying to live for flesh and pleasure, and ultimately praising death and the devil itself.

One thing becomes evidently clear, we desperately need Christ.

З іншого боку, голоси, що вторглися, викликали великий стрес і тривогу, все ще присутні й ніколи не вщухають. Я не думаю, що ці голоси духовні, шизофренічні чи навіть надприродні. Я вважаю, що вони урядові та/або винахід людини, який заважає моєму повсякденному життю. У будь-якому випадку, доки я не знайду джерело та не зможу видалити пристрій або річ, яка заважає моїм думкам і розуму, я буду під наглядом і спостереженням.

Чому я думаю, що вони люди?

тому що голоси звертаються до себе як до людей, яких я знаю, і коли я зустрічаю цих людей, вони мають ознаки на своїх обличчях, а їхні дії та поведінка свідчать про це.

Я хочу повернути свою особистість і конфіденційність, я хочу мати можливість жити без цього.

Люди, які «думають», що знають мене, підтвердять, що це омана і наркозалежність. Все, що дає їм певний важіль для переслідування та приниження мене.

About Trevor Markiv 429 Articles
wandering the cosomos trying to blast galaxies and find the stars.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*