Demon’s Souls – Chapter: 1

Well, I thought it is due time that I get myself well and seated in the soul’s game, and with the help of technology and a much-needed PC upgrade, I was able to get my ass back in the game. You might be curious what I mean when I say, by technology, well this time around I am playing this game completely on the emulator. Excitement and bewilderment confronted me, when I first loaded the game. For this being the older of the bunch, not mentioning the Kings Field games of course. My expectations are high, while still having a realistic level of excitement. Starting out this felt much easier and very welcoming, than how I encountered Dark Souls. The path and environments are not as linear and easy to understand as you would expect. Speaking of which, the first section of the game is very unclear on what you exactly need to do. What I mean is that I was running around blindly killing shit for hours before I finally figured out the hub and its purpose for both progress and fulfillment of the story.

The first section presents us in a large castle and there are hordes of zombie fiends and other disgusting beasts. It’s very depressing and downtrodden setting, much of what you have found comfortable and inviting with this style of games that fromSoft has given us. Well so far, I love the pace and the setting because it allows me enough time to get my bearings together and to learn the proper art of dueling and sparring with enemies.

The first boss is this giant black lava oozing blob that has these butcher knives that shoot out and try to kill you. I found it especially helpful to use the turpentine to enhance my weapons and summersault around the boss. It was with this victory that put in me my hope and determination to conquer the rest of the game.

Shinobi III: Return of the Ninja Master / The Super Shinobi II – Sega Genesis/Megadrive

Ninja’s! those pestering bastards and their shuriken shenanigans… I am about up to my knees with the amount of disturbance I’ve had around my neighborhood and my city, and all at the hands of their stealth assassinarry. Okay all kidding aside I think we can all agree that a ninja is badass, it’s with no introduction that I present to you Sega’s own Shinobi!

With the exception of Shinobi on the Saturn, I hadn’t had much if any introduction to the Shinobi series. For whatever reason growing up, this title never caught on to me as a kid, which is baffling because it’s an insanely awesome story and premise that encapsulates the series. I guess I did have my fare go at the Ninja Gaiden series on the Nintendo, but I am uncertain of whether these two series and universes had any association, because I do recall a subtle but foretelling reference from the first Ninja Gaiden. All that aside, I was plummeted face first into this action with no real introduction.

Starting out the game is relatively easy and straightforward, but behind the mask is a more detailed and complex machine working. See, you need to take into account the vast array of abilities you have at your disposal, and you can’t just go around throwing shuriken’s all willy nilly, because there is a limit and you will run out, speaking of which can summersault and spread an array of shuriken’s or simply throw one front forward.

Throughout your experience you will tread through many different environments and one thing I like about the game is that with each level you begin to develop and learn new maneuvers and techniques that prepare you for later stages of the game.

Which brings me to the real meat and potatoes of the game, which is the final stage. Because while, I do feel like the entire game does have a certain form of cohesion and balance and flow. When you get dropped into the final stage all that goes out the window.

This is a nightmare, where you will be forced to perform and do actions which require very quick and precise actions, and yes, if you haven’t figured it out yet by now, it’s by no accident or mistake but this game does indeed want to make and prepare you to be a menacing ninja yourself.

The sound, the music the atmosphere setting and art and overall presentation is picture perfect. And it is a very nuisance and multilayered experience, because there are many different variables to the game mechanics. It was with much excitement and resolve finally settling this beast, I look forward to more adventures and games to come.

My history with collecting Video Games/Physical media

My history with collecting Video Games/Physical media

Something a lot of people today are interested in today is media and entertainment, I am no exception. I was born in 1984 and at my inception, I was groomed and brought up on a healthy dosage of it. I think our family was one of the few in the early 90’s to have the privilege of owning a home computer, TV, VCR and Video Games. I even remember it being a big deal to go over to my cousin’s house and they had a home video camcorder, for recording home movies. And of course, my grandparents even had HBO in the early days, which was amazing being able to watch actual uncensored movies.

Throughout my childhood I had the privilege of owning a NES, compliments of my grandma (on my dad’s side). I remember it came packaged with a dual cart of volleyball and soccer. And then I remember having to a cool spot game, that was a sort of puzzle game. And then later introduced to the Mario games, Milons Secret Castle, Astyanax, Mad Max, Home Alone and who knows what else? this really sparked my interest in video games and my love for it as a kid.

After the NES, my parents bought me a Sega Game Gear and that interjected in me a love and interest for Sega, but what really drove my devotion to Sega was receiving my free subscription to Sega Visions magazine. Yes, I still don’t have any idea how I started getting the magazine, but I do vaguely remember turning in one of those cards that would be included in an instruction booklet and can only surmise that that must have been why they began sending it to me.

After the Game Gear, my memory gets a little cloudy, but I do recall selling my NES and its games to FuncoLand to buy a Sega CD. I remember having Willy Beamish, Vay, Sewer Shark, Rise of the Dragon. This was also what interjected in me a morbid curiosity about the taboo and suggestive themes possible in games. Yes, I had this morbid curiosity about that game Night Trap, and it was my pursuit or eventually try and obtain and own it. Well that never did happen for me. I was shot down by an employee at FuncoLand when they interrupted my purchase to let my mom know that it was an “adult” game. That is neither here nor there, but just a funny story I remember.

Later when all my friends were getting into the PlayStation, I went a different route and got a Saturn. I remember. Saving a long time to get Panzer Dragoon Saga off of eBay for $150, and the guy was nice enough to even include a copy of x-men vs street fighter, with the 4mb cart. The Saturn was when I really started to seriously collect and buy for. I had all the AAA games and then some. I worked my ass off working lawn car to pay for them. That was my biggest drive and motivator to do landscaping.

I then got a Dreamcast and collected and had a lot of games for that too, almost all the defining games. In between all of this I remember having a PSX and N64, and PlayStation 2. This was more fueled by my older brother. I did get a 360 later and really enjoyed that console, especially the Xbox live service. This introduced me to Dark Souls and really jump started my love and interest for next generation games.

So, this summarizes and concludes my collecting for video games in retrospect it was a fun and memorable experience, but something about video games is that there was always video game outlets and sites like eBay where you could buy, sell, trade and this like a kind of recycling and retribution helped give and take the hobby. I think all this to say, is that now in my adult life I will never, and no way shape or form ever dream or even think about owning any of this stuff today.

As for today I buy digitally and play on computer. Most games I enjoy today are via emulation. If I feel a moral conviction or obligation about something I will pay or do my civil duty to compensate something that I believe garners it vestment. But no, I will not have a room loaded with physical media to show off and brag about online. See when I collected video games, it wasn’t so much a thing of what it is today.

I love video games, I like playing them, I love that it encourages brain activity and motor function, it encourages friendly competition and comradeship with people. It’s a healthy and positive past time. But like anything else it does have its share of pitfalls and dangers. But one thing I know about physical media and collecting really anything for that matter, is that we are mortal and finite beings that will someday be dissolved from this earth, and when your dead and gone none of that stuff will accompany you or be a part of you. And yes, I do believe that there will be a judgment and a moment before God where we will need to answer and account for our time here on this earth, and I do with all sincerity hope that He will find my life here an acceptable example of living. And if you’re not a believer yourself, I encourage you to do some searching and develop a relationship with God or at least come to terms or grips with whatever you find agreeable in your existence. Because see it’s not up to me, it’s up to you as an individual and as your own person to decide and figure this stuff out for yourself.




MU Legend – Closes doors

You can search around this site for all kinds of MU Legend related content, so its no disguise I loved the game. I really hope they get things figured out and do move in a better direction.
MU Legend an MMO I invested a lot of time/money with has now officially closed its door for an undetermined amount of time. If they want some publicity, here it is. Because to my knowledge nobody gives a damn about the game. I loved and played that game when it was on Webzen, but they then sold it over to Valofe.
During this transition, I never was able to recover my original account from them. Just shady and deceptive business practices in my opinion.
Not to discredit the game itself however, because it was actually very fun and I met a lot of great people through playing it. I miss lupa’s lab, the gear progression, its mechanics were decent and it had a great way of sharing and showing its DPS to players.
Theses developers need to see and find their key player base and value them like they value their own company, because without the support and player base a game will crumble.

Інтерв’ю з Остіном Gameplay and Talk (Український переклад)

Розмірковуючи про схему відеоігор на YouTube, легко згадати AVGN і популярні канали, які насичували платформу. Для мене один із каналів, який, можливо, залишився поза увагою більшості основних каналів, це не хто інший, як Gameplay and Talk with Austin Mackert. Завзятий гравець, який не має упереджень, коли мова заходить про консольні чи комп’ютерні ігри, він навіть затятий гравець у пінбол. Мене захопили його прямі трансляції, які він робив у четвер увечері, а пізніше його активні трансляції на twitch. Те, що почалося для мене, полягало в тому, що я спостерігав за його грою, щоб досягти кращого успіху для себе, згодом це стало активною ігровою спільнотою, у якій мені дуже подобалося брати участь.

З: Що спонукало вас робити відео на You Tube?

Коротше кажучи, мене надихнули інші творці відео того часу (приблизно з 2007 по 2009 рік), як-от Lukemorse1, Дерек Александр (Happy Video Game Nerd) і безліч авторів відео на веб-сайті Retroware TV. У мене було те, що я вважав унікальним вихованням, коли справа доходила до відеоігор, я завжди був поруч із ними і завжди грав у них, а потім також збирав їх після певної точки та експериментував із менш популярними/більш незрозумілими іграми та консолями, яких багато люди пропустили. Завдяки цьому досвіду я відчув, що маю щось запропонувати, чого інші, хто знімав відео в той час, можливо, не мали.

Колекція консолей Остіна, приблизно 2000 рік.

У мене не було попереднього досвіду відеозапису, але оскільки стандартом на той час була зйомка вашого телевізора за допомогою відеокамери, я вклав кошти в один і просто пішов. На початку це було досить гетто, але, як я зазвичай кажу людям, ви повинні з чогось почати. Спочатку я зосереджувався лише на тому, щоб грати в гру та говорити про неї (звідси назва «Gameplay and Talk»), висловлювати свою думку, а також розповідати про ігровий процес і механіку. Приблизно через півтора року я отримав свою першу картку захоплення та почав роздумувати над ідеєю повних записів гри з коментарями нагорі, а потім це привело до ідеї Live Let’s Plays і, зрештою, прямих трансляцій, починаючи з 2015 року. Я Відтоді я був сумішшю цих двох пізніших форматів, з меншою увагою до думок і більшою для того, щоб показати людям, як грати в ігри, які я демонструю.

З: Який твій найкращий дитячий спогад про відеоігри?

Граю на Atari VCS/2600 у підвалі моїх мами й тата на початку 80-х. Вони володіли цією консоллю ще до мого народження, тож можна сказати, що відеоігри були в основному для мене з першого дня. Я чітко пам’ятаю, як мене лякали вигляд і звуки таких ігор, як Missile Command. Великий, бурхливий і страшний для малюка.

Можливо, був попередній досвід, якого я не пам’ятаю. Наприклад, у моїх батьків досі зберігається фотографія мене дитини в сорочці Pac-Man, а мені на той час, мабуть, не було й року. Я бачу це на фото, але я, звичайно, не пам’ятаю реального досвіду з перших рук. (відредаговано)

З: Чи вплинув ваш брат чи будь-який інший друг сім’ї на те, щоб ви зайнялися іграми?

Ні, мого брата не існувало протягом перших чотирьох років мого життя (він молодший), і мої батьки вже мали 2600, коли я народився, тому вплив був тут прямо з воріт. Коли ми переїхали з міста, у якому я народився, до місця, де зараз живемо (Ферфакс, штат Вірджинія, приблизно в 1986 або 1987 роках), я справді зустрів сусідів і подружився з людьми, які володіли Sega Master System і Nintendo Entertainment System, і обидва б мають на мене величезний вплив. Особливо NES, оскільки він був більш поширеним з двох тут. (відредаговано)

З: Одне, чого я ніколи не міг точно визначити, це ваш інтерес до музики, які ваші улюблені групи чи виконавці? будь то музика чи будь-який інший творчий вихід.

Я б сказав, що у мене дуже різноманітні смаки, у певній мірі обмежені, якщо це має якийсь сенс. Загалом я віддаю перевагу музиці, яка є мелодійною та примхливою, часто депресивною, часто спрощеною, але водночас гострою (ви можете подякувати за це всій музиці з відеоігор, яку я виховував).

Музика є великою частиною мого життя, і це був довгий шлях формування моїх сьогоднішніх смаків. У ці дні я стрибаю туди-сюди між хард-роком/хеві-металом та електронною музикою (зокрема, трансом, прогресив-хаусом, брейкбітами та інколи драм-н-бейсом).

Деякі з моїх «найулюбленіших» рок/метал-гуртів – це Zeromancer, Paradise Lost, Nine Inch Nails, Marilyn Manson, Eisbrecher, A Perfect Circle і попередній випуск Linkin Park. Що стосується електронної сторони речей, то є з чого вибирати, і багато виконавців, які мають лише невеликий діапазон продукції, але Адам Фріленд є майже найкращим за всі часи в моїй книзі, тому його речі отримують масу ротації тут. Crystal Method ніколи не підводить, і оскільки я також багато грав у BeatmaniaIIDX знову й чув купу трансу, я чергував і зонувався до купи старіших трансових міксів Арміна Ван Бюрена (через його State of Серія альбомів Trance).

З: Будь ласка, з усією повагою, Way of the Warrior не така вже й «погана» гра, чому, в біса, ви її так ненавидите?

«Ненависть» – сильне слово. Проте гра мені не дуже подобається. Я вважаю, що частота кадрів непостійна та ривчаста, геймплей не реагує, дуга стрибка дратує високою, а візуальні ефекти загалом потворні. Майте на увазі, що я виріс на гладких, відшліфованих аркадних бойових іграх, таких як Street Fighter II, Mortal Kombat II, Primal Rage, Killer Instinct 1 і 2, Virtua Fighter тощо. На той час, коли я почав грати в Way of the Warrior, це вже була одна з найдурніших речей у жанрі (якщо не брати до уваги Shadow: War of Succession). Можливо, днями я приділю цьому більше часу, і він нарешті «клацне», але я сумніваюся.

Питання: Чи були «шумпи» чи «стрілки» першим коханням, чи вам знадобилося багато часу, щоб увійти в них?

Над цим цікаво поміркувати, тому що коли я ріс, усі грали майже у все, і ми насправді не думали про речі як про «жанри», а про те, весела гра чи ні. Чесно кажучи, так було для мене до епохи PlayStation і Saturn, коли я вперше отримав доступ до Інтернету та натрапив на спеціальні спільноти для цих «жанрів» (наприклад, Shoot ’em ups є безумовно одним із моїх улюблених жанрів сьогодні, і я витрачаю надто багато часу, граючи в них (і роблю це з 90-х), але я б не сказав, що це було в кінці 80-х і на початку 90-х . У мене були улюблені скрізь, деякі були стрільцями, багато ні.

Q: Плани на майбутнє? цілі чи амбіції, якими ви хочете поділитися?

Просто продовжуйте рубати ці дрова, які ми називаємо «YouTube», і сподіваюся, що мій канал продовжить розвиватися. У мене немає жодних великих проектів на голові, але я традиційно був досить випадковим і спонтанним у створенні речей (саме так виник мій нещодавній «короткий» відеоконтент), тому хто знає, що я придумаю в майбутньому.

Panzer Dragoon Sega Saturn Review

Panzer Dragoon (1995)

Sega Saturn

panzer dragoon


Hey pencil neck! it’s me talking here, your punk son of a bitch! get a grip kid, you got to get quicker on the thumbs, if you want to smash through this game. Panzer Dragoon is an amazing and stellar story of a guy and his motherfucking dragon. These two go on a adventure and they do not give up. This shit goes to heaven! You want to fly through the skies and enjoy some of the most orgasmic music, then buckle up buddy because Panzer Dragoon started it first! this game gets all the accolades, and for good reason. I’m not talking cheap gimmicks or go-carts; I’m talking about talking about riding on the back of a motherfucking dragon bitch!

Let’s get our feet heated really quick with the gameplay, you are on a ride, and let me tell you, this is a ride. Yes, I am talking about flying through skies and your imagination is no limitation they really speeded out a beautiful landscape for you to travel through. It’s got its mechanics and it does make you work and think about you are going to do.

For me it is the music that really drives it for me. It’s some of the greatest sounds and music you will ever hear, and it goes together so well. I just love the combination it has. Its breathtaking really.

As you sour through the skies you will encounter epic bosses and battles that will make you have to turn in every direction to shoot and kill and eliminated the shit that is trying to KILL you. It’s fun, and it gets your motor mechanics working really well, and you’ll enjoy the benefits of that.

I love the art and the style and design; I just cannot get over it. How this is the greatest game to exist on the Saturn console. I hope this will get you even more excited for the sequels to come. And I hope you saved your money, because goddammit this shit is going to get expensive. God bless you Sega, for this masterpiece.

Follow by Email
%d bloggers like this: